Молитовне правило за мир у країні та напоумлення можновладців

   Боже Великий, Боже Всесильний! Ми, грішні діти Твої, у покорі сердець наших приходимо до Тебе і схиляємо голови наші. Отче! Прости провини наші та провини батьків, дідів і прадідів наших. Прийми нині, благаємо Тебе, щиру молитву нашу і подяку нашу за безмежне милосердя Твоє до нас. Вислухай наші молитви і прийми благання сердець наших. Благослови нашу Батьківщину Україну, долю та щастя їй дай. Премилосердний Господи, усім, хто вдається до Тебе з благанням, милість Твою подай. Благаємо Тебе, Боже, за братів і сестер наших, за вдовиць, за сиріт, за калік і немічних, і за тих, хто Твого милосердя та допомоги Твоєї потребують.
З’єднай нас усіх в єдину велику Христову сім’ю, щоб усі люди, як брати, славили величне ім’я Твоє завжди, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

   Господи, Спасителю наш предобрий! Ти по правиці Отця сидиш у славі несказанній, глянь же з висот лагідним оком на нашу Церкву, на народ Твій! Бо ж Твої ми, Владико, і просимо молитвами Пречистої Твоєї Матері, благаннями всіх святих українського народу — дай нам єдності, дай любові і духа розуму, навчи прощати, щоб ми завжди і всюди прославляли пресвяте ім’я Твоє Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.

За примноження любові та викорінення ненависті й ворожнечі

   Владико Чоловіколюбче, Царю віків і Подавче добра, Який зруйнував мури ворожнечі та спокій подав людському родові! Даруй і нині спокій рабам Твоїм; вкорени в них страх Твій і утверди любов один до одного; згаси всякий розбрат, відверни всі спокуси незгоди. Бо Ти — наш спокій, і ми Тобі славу віддаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Благодатний вогонь

Обережно - секти!

Система Йога - оздоровлення чи окультна секта?

Я служил сатане (свидетельство бывшего экстрасенса)

Паломницькі подорожі

Італійські мотиви

Болгарські старожитності

Вулицями давнього Каїру

Гірські монастирі та селища Кіпру

Греція: йдучи за апостолами

Йорданія. Країна казок

Метеори

Свята Земля

Православний Крим паломництво 2011 рік

Паломництво на Афон 2013  рік

Вчення Церкви

Символ православної віри

Символом православної віри називається короткий і точний виклад усіх істин християнської віри, складений і затверджений на 1-му та на 2-му Вселенських Соборах. І хто ці істини не приймає, той не може бути православним християнином. Весь Символ православної віри складається з дванадцяти членів, і в кожному з них міститься особлива істина, або, як ще називають, догмат нашої православної віри. Символ православної віри читається так:

 Вірую в Єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого.

 І в Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, що від Отця народився перше всіх віків. Світло від Світла, Бога Істинного від Бога Істинного, рожденного, несотворенного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося.

Він для нас, людей, і ради нашого спасіння зійшов з небес, і воплотився від Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком.

І розп’ятий був за нас при Понтії Пилаті, і страждав, і був похований.

І воскрес на третій день, як було написано.

І вознісся на небо, і сидить праворуч Отця.

І знову прийде у славі судити живих і мертвих, і Царству Його не буде кінця.

І в Духа Святого, Господа Животворчого, що від Отця походить, що Йому з Отцем і Сином однакове поклоніння і однакова слава, що говорив через пророків.

В Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву.

Визнаю одно хрещення на відпущення гріхів.

Чекаю воскресіння мертвих.

І життя будучого віку. Амінь.

Закон Божий (читати онлайн)

Цикл телепередач "Закон Божий"

1. Про віру і християнське життя

2. Старий Завіт

3. Новий Завіт

4. Історія Церкви

Человек перед Богом

Документальный цикл «Человек перед Богом» состоит из 10 фильмов, посвящённых истории, устройству и вероучению Православной Церкви.

Карвінг

  Ка́рвінг (від англ. carve — різати, вирізати) — мистецтво художнього різання по овочах і фруктах, зародився багато років тому на Сході, й за тисячі років став частиною національних традицій. Майстри карвінга передавали свої знання у спадок.

  Мистецтво фігурного різання по фруктах і овочах зародилося в Таїланді. Згідно з переказами, в 1364 році молода дівчина прикрасила вирізаними з фруктів і овочів квітами плавучу лампу для Королівського Фестивалю. Король високо оцінив її творчість і проголосив фігурне різання по фруктах і овочах культурною спадщиною Таїланду, яким зобов'язана володіти кожна жінка. За тисячі років воно поширилося по всьому Далекому Сходу та передаючись із покоління в покоління, стало частиною національних традицій багатьох країн.

  У різних східних країнах карвінг з овочів грунтується на різних технічних прийомах. Приміром, дуже схожі китайська і японська техніки: в них використовуються зображення тварин, людей та ієрогліфів. Домінують малюнки з драконами, бойовими сценами і вітальні написи. Майстри творять свої шедеври за допомогою великої кількості трафаретів, формочок і виїмок.

  Тайські ж майстри сотні років вирізають з фруктів і овочів квіткові композиції. І це не дивно - адже в державній символіці Таїланду повсюдно присутня орхідея та інші квіти. Майстри виконують свої прикраси, використовуючи, в основному, тайський ніж (маленький ніж з вигнутим лезом і опущеним вістрям) і різні різці. Робота ця довга і копітка, тому й вироби у тайських майстрів виходять більш витончені та вишукані. Кулінарні традиції Таїланду наповнені духовною красою, витонченістю і фантазією, яка відображає спосіб життя цього народу. Всі повагу та увагу, яку надає майстер гостям, виражається в досконалості прикрас, створюваних ним для святкового столу.

  Розрізняють європейський і азіатський карвінг. «Європейський карвінг» — це не більше, ніж карвінг по овочах і фруктах, які ростуть у Європі. «Європейський» карвінг застосовують для створення прикрас з редьки, редиски, буряків, моркви, болгарських і гострих перців, кабачків, гарбуза, баклажанів, цибулі, капусти.

  Майстри азіатського карвінга використовують кавуни, дині, папайю, авокадо, манго, на яких вирізують ажурні візерунки.

  Декоративні візерунки на овочах і фруктах вирізаються спеціальними інструментами. Основний інструмент майстра — тайський ніж. Існують також:-Карбовочні ножі (гострі, V-подібні, квадратні, круглі широкі і вузькі),-Ніж нуазетний або нуазетка (інша назва ніж-виїмка) круглої і овальної    форми,-Ніж для каннелірування (для нанесення канавокок-каннелюр),-Ніж граверний та інші.

Російська Академія Карвінгу

Трапеза

Кухня Закарпаття

ПОСТНАЯ кухня (рецепты для поста)

Пісні рецепти

Пісна кухня

Постные рецепты

Кухня в піст

Постная кухня

Супы

Салаты

Пісні рецепти

Гарніри звичайні рецепти

Готовим из картофеля

Блюда из картофеля

Рецепти з картоплі

Смачні рецепти

Простые рецепты доступные всем

Вареники

Шашлик

Шашлик

Холодные закуски

Рецепты закусок

Рецепт приготовления баклажанов

Фарширована риба

Жарена риба

Піца

Пасіка

Життя та духовні настанови святих отців

Святий Миколай Чудотворець

Святий Серафим: «Земний Ангел - Небесний чоловік»

Настанови Серафима Саровського

Старець Паісій Святогорець. Життя і духовні настанови

Свідчення православних християн

Надія / Надежда
Надія - ім'я головної героїні фільму. Спочатку вона - процвітаюча, багата, повна творчих планів, щаслива, життєрадісна, яка не знає проблем та перешкод ні в житті, ні в бізнесі. Але без Бога. Далеко від шляху порятунку. І ось Господь простягає їй руку, як Петрові на морі. Але шлях порятунку - це шлях скорбот і хвороб. І вона впевнено тримається за руку Спасителя

Зустріч з вічністю / Встреча с вечностью

Раб Божий Андрій, пережив смерть, побував у Пеклі та в Раю, розказує про свій візит у потусторонній світ, про закони, які діють по відношенню до прибулих туди людей/душ

Біля межі вічності / У черты вечности
Цей фільм посвячений зустрічі з цікавою людиною, рабою Божою Оленою, лікарем-психологом. Через свою хворобу Олена декілька разів була в стані клінічної смерті. В фільмі розказується про те, що вона бачила, коли її душа розлучалась з тілом

Монастирі (відео-тури)

Україна. Афон у Карпатах. Манява

Манявський Скит - український Афон

Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра

Свято-Успенська Почаївська Лавра

Святогірська Лавра

Буковинські монастирі

Свято-Вознесенський Банченський чоловічий монастир

Монастирі Закарпаття

Кримські монастирі

Монастирі північної Молдови

Ватопед (свята гора Афон, Греція)

Біблійні художні фільми

Бытие (Библейские сказания)

Сотворение мира 1 серия

Сотворение мира 2 серия

Библейские сказания. Авраам - 1 часть

Библейские сказания. Авраам - 2 часть

Библейские сказания Иосиф - 1 серия

Библейские сказания Иосиф - 2 серия

Царь Давид: Идеальный властитель 1 серия

Царь Давид: Идеальный властитель 2 серия

Соломон (Библейские сказания)

Самсон и Далила 1 часть

Самсон и Далила 2 часть

Пророк Моисей: Вождь-освободитель

Десять заповедей (фильм 2006) 1 часть

Десять заповедей (фильм 2006) 2 часть

Иаков (Библейские сказания)

Библейские сказания - Иеримия

ИИСУС "Евангелие от Луки" - Jesus (1979)

Иуда (2004)

Апостол Павел. Библейские сказания - 1 серия

Апостол Павел. Библейские сказания - 2 серия

Библейские сказания: Апокалипсис

Документальні християнські фільми

Плащаниця

Блаженний

Хрест і Воскресіння

Святі мощі

Лев Крістіан. Історія про справжню дружбу

Робіть добро без користі

Художні християнські фільми

Острів (художній фільм, 2006)

Чудо (художній фільм, 2009)

Межа ангела (художній фільм, 2009)

Притчі 1 (художній фільм, 2010)

Притчі 2 (художній фільм, 2011)

Притчі 3. Три слова про прощення (художній фільм, 2012)

Отець Піо (1ч.)

Отець Піо (2 ч.)

Мати Тереза ч.1

Мати Тереза ч.2

Фильм-притча "Чем люди живы?"

Империя Святого Петра

Джузеппе Москати исцеляющая любовь 1 серия

Джузеппе Москати исцеляющая любовь 2 серия

Святой и грешный - 1 серия (2001г.)

Святой и грешный - 2 серия (2001г.)

Настоятель 1 ч.

Настоятель 2 ч.

Бібліотека

1. Біблія
2. Новий завіт та Псалтир (слухати онлайн)
3. Закон Божий
4. Молитовник
5. Життя і діяльність святих нашої землі Руси-України прославлених
6. Святі землі Української
7. Короткий нарис історії християнської церкви
8. Нарис історії УПЦ
9. Україна і Візантія
10. Як поводитись в Божому Храмі
11. Божий палець
12. Галина МОГИЛЬНИЦЬКА ЛІТОС
13. Жития святых, чтимых православной церковью

_____________________________________________________

Піснеспіви, акафісти

Миколай Гнатюк - Монахи

Акафіст Преподобним Йову та Феодосію Манявським

Хор Михайлівського Золотоверхого монастиря. 

Українські православні піснеспіви

Українські православні пісні, піснеспіви та молитви у виконанні церковного хору "Видубичі", Видубицького монастиря міста Києва

Божичі - Що з Києва тай до Русалима (колядка)

Українська духовна та релігійна музика. Духовні пісні

Молитва старого монаха - Юлия Славянская

Песнопения - Юлия Славянская 

__________________________________________________________

Документальний фільм - Нариси нашої історії - Невідома Україна

Серії відтворюються автоматично (конкретну серію можна вибрати із списку натиснувши "Список відтворення", що знаходиться над відео)

_________________________________________________________

Бійтеся осуджувати ієреїв Божих

    «Не судіть, - говорить Господь, - щоб і вас не судили; бо яким  судом судите, таким судитимуть і вас… Лицеміре, вийми    спершу колоду з ока твого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого» (Мф. 7.1-2, 5).

   Досить часто в сьогоднішній час доводиться чути нарікання православних вірних на своїх пастирів, які, за їхніми словами, в чомусь не задовольняють їх. Найперше, таке невдоволення пов’язується з рівнем нібито морального життя, недостатньою висотою і величчю звершення богослужінь. Шкода, але такі мирські люди, котрі судять свого пастиря, а іноді й архіпастиря, - прямо позбавлені Царства Небесного, адже той, хто судить чужі гріхи, особливо слуг Божих – священиків, котрі поставлені Самим Богом, а не людьми, - той противник самого Христа, така людина є антихристом, адже незаконно присвоює собі суд Христів (Рим. 14.10-13).

   Усі ми грішні, намагаємось підшукати виправдання своїм слабостям і морально-духовним вадам та порокам, а найпоширеніше виправдання наше на Сповіді звучить так: «Не одні ми грішники. У нас такі ж гріхи, як у всіх». Саме тут ми повинні нагадати собі незмінний Божий присуд стосовно хули людської на Духа Святого, котра, за словами Спасителя, не прощається ні в цьому, ні в майбутньому віці (Мф. 12.32). Той, хто осуджує пастиря, - одразу ж підлягає під цей Божий присуд, адже диякону, священику чи архієрею під час Таїнства Хіротонії зсилається Дух Святий для священнодійств, звершення Богослужінь і Таїнств, чого не може звершувати, і не має на це права мирянин (Дії. 5.2,9).

  Преподобний Анастасій Синаїт говорить в одному із своїх повчань: «Особливо бійтеся осуджувати ієреїв Божих, в їх явних або таємних прогрішеннях, про котрі тобі доводиться чути. Не насмілюйся говорити: він грішник, а приступає до звершення Таїнств, а отже, не сходить благодатний дар Духа Святого. Нічого подібного не насмілюйся і помишляти. Ієрей сам є суддя, і випробовував таїн сердечних. Зрозумій же , що священик у будь-якому випадку вищий за тебе перед Господом, адже поставив його для служіння Сам Бог, а не ти, щоб судити його. Хто дав тобі таку владу судити пастиря? Господь заповідав слухатись навіть лицемірних фарисеїв, говорячи у Євангеліє: «Отже, все, що скажуть вам додержувати, додержуйте і робіть; а за ділами їхніми не робіть, бо вони говорять і не роблять» (Мф. 23.3).

   Коли ж навіть і доведеться зустрітися з пастирем, котрого наша гординя захоче осудити і опоганити в розмовах з іншими, одразу ж, цієї ж миті ми повинні вирвати зі свого серця цю диявольську, смертоносну спокусу, і пригадати, Хто настановив цього пастиря бути священиком, і чи в нас є право судити того, хто звіщає нам не своє слово, а Слово Боже, про котрого Господь сам сказав: «Хто слухає вас, той Мене слухає, і хто зневажає вас, той Мене зневажає» (Лк. 10.16). З цього випливає логічний висновок, що хто повинується своєму пастирю, той повинується самому Христу, а хто не слухається свого пастиря, більше того, - осуджує його за якісь прогріхи, - той не слухається і осуджує самого Христа.

  Миряни дуже часто забувають про ту відповідальність, яка неминуче настане під час Страшного Суду, рівно ж як і кожну людину на Землі, включаючи і пастирів Церкви. Кожна людина буде давати відповідь за своє життя, за особисті гріхи, котрі не були залишені нею біля голгофського Хреста під час Таїнства Покаяння, через свого пастиря (Євр. 3.11). Але вже тут, на землі, миряни беруться судити свого пастиря, беручи на  себе обов’язки Христа-Пастиреначальника, а потім, мимоволі запитують себе про причину такого важкого особистого життя, низький його рівень, нещасті і скорботи. Все ж це через те стається, що така людина забуває про те, що, якщо ієрей і згрішив перед Богом, за своєю людською неміччю, такою ж як і в тебе є, - то він згрішив проти Божественних повелінь, а ти, в чужих справах зовсім не суддя і не дослідник. Тому, - завершує своє повчання прп. Анастасій, - слідкуй за своєю мірою життя».

   Ще більшою мерзотою перед Господом являється неправдиве свідчення на свого ближнього, що було сказано Господом ще в Старому Завіті на Синаї (Вих. 20.16). Сьогодні ж дуже популярним є обговорення в мирських колах життя священиків, їхній достаток, зовнішній вигляд, чистоту життя. Апостол Петро про таких, «вірних» говорить, щоби ми вистерігались їх (І Пет. 3.10), не брали участі таких обговореннях (І Пет. 2.1), тому що це характеризує людину, як лицеміра (Іов. 15.35), такі люди огорнуті духом антихриста і є відступниками (І Ін.7; 2 Сол.2.10).

   Так, священики послані для служіння, виключно Духом Святим (Діян.13. 2,4), вони мають владу від Бога (2 Кор. 10.8; 13.10). В будь-якому випадку вони є сильними в благодаті (2 Тим. 2.1), тому ніякі спокусливі думки, стосовно їх осуду не повинні закрадатись в серця вірних.

   Апостол Павло тому заповідає народам «поважати служителів Божих» (Флп. 2.29), ставились до них без підозри (І Тим. 4.12), любити їх (2 Кор. 8.7; І Сол. 3.6), коритися їм (І Кор. 16.16; Євр. 13.17), підтримувати їх (І Кор. 9.7-11; Гал. 6.6), допомагати їм (Рим. 16.2; Флп. 4.3).

   На завершення хотілося б нагадати Слово Бога, звернене до людства через святого апостола і євангелиста Іоана Богослова, котре було провіщене улюбленому учневі в Об’явленні. Воно говорить нам, що кожне лицемірство, народжене і зрощене на неправді, є «смертю духовною» (Одкр. 3. 1-2). Як відомо, вона несе із собою людській душі остаточну загибель (Рим. 9.22; 2 Сол. 1.9), а також буде завершенням вигублення (2 Пет. 2.12).

   Саме тому миряни повинні вистерігатись різноманітних хитрощів диявола, котрий діє на людину найзгубнішим способом, що пов’язується з недовірою і осудженням свого пастиря, або священства православної Христової Церкви. Якщо ми маємо такі гріхи, то слід негайно звільнитися від них у Таїнстві Святої Сповіді, очистити їх Святим Причастям, доки не пізно, адже Священне Писання і Слово Боже попереджає нас про страшні наслідки осудження мирською людиною ієрея Божого. Лише Христос – Єдиний шлях, яким ми, слідуючи, через Покаяння можемо уникнути справедливої кари (Ін. 3.16; Діян. 4.12).

Джеро: manyava.if.ua

Ранок в Карпатах

Така краса нашого краю!

Лист-прохання про допомогу

«Хто сіє скупо, той скупо і пожне,

а хто сіє щедро, той щедро і пожне.

Кожен приділяй з ласки серця,

не з гіркотою і не з примусом,

бо хто дає доброзичливо, того любить Бог».

(2 Кор. 9, 6-7).

Благодійність — це прояв співчуття до ближнього та моральний обов’язок заможної людини поспішати на допомогу незаможному. В істинному змісті благодійність як співчутлива допомога з’являється разом із християнством, тому що християнство проповідує любов до Бога та любов до ближнього. Перші благодійні фонди й організації з’явилися при храмах і монастирях, їхньою метою було дати незаможним їжу, одяг і на якийсь час притулок.

В наші дні благодійність має більш глибокий зміст і носить більш глобальний характер — це розвиток охорони здоров’я, підтримка соціально-культурних цінностей, допомога дитячим будинкам, а також організаціям, які піклуються про інвалідів і малозабезпечених людей.

Благотворні наслідки і високе значення християнської благодійності

Важкі злидні сама по собі, з їх дійсним стражданням, з її кричущими потребами. "Коли позбавлений я їжі чи одягу, тоді ніяка філософія не може запевнити мене, що я не голодний і не нагий; тут одна матеріальна допомога може полегшити мої страждання". Але не менш важко людині протягувати руку для прийняття подаяння. "Гіркий чужий хліб", - говорить народне прислів'я.

По одному вже цьому уявляється щасливим життя людей, які не тільки позбавлені від сумної необхідності звертатися до сторонньої допомоги у справах перших потреб, але що й самі мають засоби надавати допомогу іншим. Їхня свідомість, сильніше всяких доказів, запевняє їх, що блаженніше є давати, ніж приймати.

Звертаючись до душі благодійників, ми дозволяємо собі запитати їх: що відчували вони, коли брали в будинок свій безпритульного сироту, або самі відвідували похмурий притулок, - коли витирали сльози нещасної матері, яка не знала, що робити з безпорадними дітьми, коли цілі селища позбавляли від голодної смерті, коли забезпечували сотні дітей бідних класів усіма засоби для освіти і тим змушували їх батьків благословляти їх ім'я? Чи не усвідомлювали ви тоді, що ваше серце б'ється якось особливо солодко, - що все ваше єство наповнюється новими відчуттями, що не мають нічого спільного з буденними радостями? Причини цієї радості ховаються в тому, що благодійність робить вас кращими і поставляє в краще ставлення до ближніх і до Бога.

Вплив благодійності полягає в тому, що вона робить благодійника кращим у моральному відношенні, - добро чинить йому самому, виводячи його на шлях християнського благочестя. Піклуючись про потреби інших, жертвуючи своїми достатками, а іноді і необхідним, ви насамперед привчаєтесь до помірності і самовіддачі. Відшукуючи нещасних, приймаючи до серця їх скорботи і сльози, ви розбиваєте в душі своїй грубість самолюбства і розм'якшується черствість серця, що робить багатьох глухими до чужих прохань. Само собою зрозуміло, що при самовідданості і неупередженості до земних благ, при добродушності і м'якосерді, благодійники отримують більше простору для розкриття в собі і посиленні найблагородніших прагнень і піднесених почуттів, такі як: любов до ближнього і до Бога. Саме такий порядок справжнього розкриття у нас любові до Бога через любов до ближніх вказує досвідчений провісник любові, св. євангеліст Іоан Богослов. «Як хто скаже: Я Бога люблю, та ненавидить брата свого, той неправдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, як може він Бога любити, Якого не бачить?» (1Іоан. 4:20) Можна засумніватися навіть за присутність людських почуттів в душі тих черствих багатіїв, при воротах яких можуть без жодного піклування страждати і вмирати нещасні бідняки, подібні євангельським Лазарю. Які ж інтереси, крім егоїстичних, які радості, крім тваринних, можуть розважати і тішити цих нелюдських володарів багатства?.. Тим часом в серці благодійників, з кожною доброчинністю, підноситься їх моральний стан, природно відкриваються відчування, більш і більш піднесені, більш і більш чисті й радісні. Доставляючи внутрішнє тішення, благодійність примиряє благодійників з ближніми, а разом з тим прославляє їх добробут. Кому не відомо, що багатство завжди було і буде предметом заздрості для людей, позбавлених земного щастя? Хто не знає, якими очима дивляться бідні на зарозумілих багатіїв, що кидають свої скарби на задоволення найнікчемніших примх, самих порожніх примх суєтного самолюбства? Отже, хотілося б, щоб багаті зрозуміли і завжди пам'ятали, як глибоко пронизують вони серця бідних, думаючи хизуватись своєю власністю. А між тим як небагато потрібно для того, щоб заспокоїти незадоволених і навіть викликати замість заздрості повагу, замість скорботи радість! Благодійність служить для багатих найсильнішою зброєю до поразки ворожих думок і настроїв з боку ближніх. Милостиня позбавить тебе усякого нещастя, краще за міцний щит і твердий спис вона захистить тебе проти ворога, сказав Премудрий (Сірах. 29, 15 і 16).

Пригнічуючи неприхильність бідних і замість цього збуджуючи в них щиру відданість і повагу, благодійники сприяють моральному єднанню між членами суспільства. При такому єднанні, ніхто не може побоюватися за свою долю; всі ті, у кого є достаток, з бажанням допомагають нужденним, надіючись в повній мірі, що в разі нещастя їм також буде подана допомога і вони можуть прийняти її, не червоніючи. Ось єдино можлива в суспільному побуті рівність, при неподібності умов земного життя, при відмінності обдарувань і ремесел, при численних і відмінних людських долях! Не забираючи законної власності від багатих, не вбиваючи людської гідності в бідних, це викликає у перших співчутливість без зверхності, у останніх - подяку без приниження; таким чином, не ображаючи і не принижуючи жодного члена суспільства, це християнська рівність прославляє і радує всіх.

Яка ж тому велика заслуга християнських благодійників перед загальною думкою людства, перед судом історії! Недарма імена благодійників з такою повагою передаються з роду в рід. В їх діяльності виявляється краща сторона нашої людської природи, родинна близькість до всіх, навіть при неподібності племінних і релігійних відносин. Не дивно, що великих благодійників історія найменувала "втіхою роду людського", "друзями людства". Що ж повинні відчувати в собі ці "друзі людства?" Невже їх почуття повинні бути менш радісні і менш чисті, ніж почуття тих, які своєю розкішшю і божевільним марнотратством, при цілковитій байдужості до загального блага, псують свої відносини з ближніми і робляться ворогами і ганьбою людства?..

Але сама вища цінність благодійності полягає в тому, що вона привертає благовоління Боже і веде до небесного блаженства. Звичайним наслідком пересичення багатством буває байдужість до всього, притуплення всіх почуттів: розвивається внутрішнє невдоволення при видимому достатку, відчувається душевна порожнеча при зовнішньому багатстві. Нарешті, наближається остання година життя, від якої не можна відкупитися ніякими скарбами світу, і немилосердний багатій чує ці грізні слова: Нерозумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?... (Лк. 12:20) Бідні багатії! Тепер тільки ви починаєте усвідомлювати, що ви перебували в омані; тепер тільки ви можете розуміти, що багатство, без милості Божої, послужило для вас джерелом цього тяжкого і болісного стану і неодмінно приведе вас до вічних мук (Яков. 5, 2). Один тепер для вас результат, - це благодійність з вірою в милосердя і довготерпіння Боже. Скористайтеся залишками свого життя і своїх почуттів і благайте Бога, щоб Він допоміг вам витягнути порятунок з того самого багатства, яке неминуче вело вас до смерті. Ви втратили спокій духу, коли вживали свої скарби на одних себе: ви знайдете його, коли станете марнувати їх на богоугодні справи. Ви відвернули від себе обличчя Боже своєю відразою від жебраків: зверніть тепер на них всю свою увагу і верніть в чотири рази більше тим, кого образили своїм користолюбством, - тоді до вас віднесуться ці втішні слова: Сьогодні на дім цей спасіння прийшло (Лк. 19:9); - тоді і до вас повернеться обличчя Боже. Правдива і незаперечна обіцянка Господа: Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть (Матв. 5:7). Але якщо і ця, майже вимушена, благодійність схиляє Господа на милість, то що ж сказати про благодійність добровільну, яку здійснюють протягом усього життя, поглядаючи на бідних, як на менших братів Господа нашого Ісуса Христа? Вона заслуговує повну любов і благовоління Господа: бо Бог любить того, хто з радістю дає (2 Кор. 9, 7); мало того - вона уподібнює благодійників Самому Отцю небесному, Який благий до всіх (Лк. 6:35). Подібні благодійники з відвагою підносять свої молитви до Бога, без тривоги поглядають на небо і благодушно зустрічають час смертний. Майбутнє їм не страшне; туди передані їх скарби через посередництво жебраків: і чин його Він надолужить йому (Притч. 19:17). У загробному житті їх чекає повна нагорода за всі ті благодаті, якими вони на землі благо-догоджали Господу (Євр. 13:16).

Таким чином християнська благодійність, робить людину найкращою у моральному відношенні і ставить її у кращі, визначені законом Божим, відносини до ближніх і до Бога, служить надійним засобом для досягнення земного щастя і небесного блаженства.