Важкі злидні сама
по собі, з їх дійсним стражданням, з її кричущими потребами. "Коли
позбавлений я їжі чи одягу, тоді ніяка філософія не може запевнити мене, що я
не голодний і не нагий; тут одна матеріальна допомога може полегшити мої
страждання". Але не менш важко людині протягувати руку для прийняття
подаяння. "Гіркий чужий хліб", - говорить народне прислів'я.
По одному вже
цьому уявляється щасливим життя людей, які не тільки позбавлені від сумної
необхідності звертатися до сторонньої допомоги у справах перших потреб, але що
й самі мають засоби надавати допомогу іншим. Їхня свідомість, сильніше всяких
доказів, запевняє їх, що блаженніше є давати, ніж приймати.
Звертаючись до
душі благодійників, ми дозволяємо собі запитати їх: що відчували вони, коли
брали в будинок свій безпритульного сироту, або самі відвідували похмурий притулок,
- коли витирали сльози нещасної матері, яка не знала, що робити з безпорадними
дітьми, коли цілі селища позбавляли від голодної смерті, коли забезпечували сотні
дітей бідних класів усіма засоби для освіти і тим змушували їх батьків
благословляти їх ім'я? Чи не усвідомлювали ви тоді, що ваше серце б'ється якось
особливо солодко, - що все ваше єство наповнюється новими відчуттями, що не
мають нічого спільного з буденними радостями? Причини цієї радості ховаються в
тому, що благодійність робить вас кращими і поставляє в краще ставлення до
ближніх і до Бога.
Вплив
благодійності полягає в тому, що вона робить благодійника кращим у моральному
відношенні, - добро чинить йому самому, виводячи його на шлях християнського благочестя. Піклуючись про потреби інших, жертвуючи своїми достатками, а
іноді і необхідним, ви насамперед привчаєтесь до помірності і самовіддачі.
Відшукуючи нещасних, приймаючи до серця їх скорботи і сльози, ви розбиваєте в
душі своїй грубість самолюбства і розм'якшується черствість серця, що робить
багатьох глухими до чужих прохань. Само собою зрозуміло, що при самовідданості
і неупередженості до земних благ, при добродушності і м'якосерді, благодійники
отримують більше простору для розкриття в собі і посиленні найблагородніших
прагнень і піднесених почуттів, такі як: любов до ближнього і до Бога. Саме
такий порядок справжнього розкриття у нас любові до Бога через любов до ближніх
вказує досвідчений провісник любові, св. євангеліст Іоан Богослов. «Як хто скаже: Я Бога люблю, та
ненавидить брата свого, той неправдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого
бачить, як може він Бога любити, Якого не бачить?» (1Іоан. 4:20) Можна засумніватися навіть
за присутність людських почуттів в душі тих черствих багатіїв, при воротах яких
можуть без жодного піклування страждати і вмирати нещасні бідняки, подібні
євангельським Лазарю. Які ж інтереси, крім егоїстичних, які радості, крім
тваринних, можуть розважати і тішити цих нелюдських володарів багатства?.. Тим
часом в серці благодійників, з кожною доброчинністю, підноситься їх моральний
стан, природно відкриваються відчування, більш і більш піднесені, більш і більш
чисті й радісні. Доставляючи внутрішнє тішення, благодійність примиряє
благодійників з ближніми, а разом з тим прославляє їх добробут. Кому не відомо,
що багатство завжди було і буде предметом заздрості для людей, позбавлених
земного щастя? Хто не знає, якими очима дивляться бідні на зарозумілих
багатіїв, що кидають свої скарби на задоволення найнікчемніших примх, самих
порожніх примх суєтного самолюбства? Отже, хотілося б, щоб багаті зрозуміли і
завжди пам'ятали, як глибоко пронизують вони серця бідних, думаючи хизуватись
своєю власністю. А між тим як небагато потрібно для того, щоб заспокоїти
незадоволених і навіть викликати замість заздрості повагу, замість скорботи
радість! Благодійність служить для багатих найсильнішою зброєю до поразки
ворожих думок і настроїв з боку ближніх. Милостиня позбавить тебе усякого нещастя, краще за міцний щит і твердий
спис вона захистить тебе проти ворога, сказав Премудрий (Сірах. 29, 15 і 16).
Пригнічуючи неприхильність бідних і
замість цього збуджуючи в них щиру відданість і повагу, благодійники сприяють
моральному єднанню між членами суспільства. При такому єднанні, ніхто не може
побоюватися за свою долю; всі ті, у кого є достаток, з бажанням допомагають
нужденним, надіючись в повній мірі, що в разі нещастя їм також буде подана допомога
і вони можуть прийняти її, не червоніючи. Ось єдино можлива в суспільному
побуті рівність, при неподібності умов земного життя, при відмінності
обдарувань і ремесел, при численних і відмінних людських долях! Не забираючи
законної власності від багатих, не вбиваючи людської гідності в бідних, це
викликає у перших співчутливість без зверхності, у останніх - подяку без
приниження; таким чином, не ображаючи і не принижуючи жодного члена
суспільства, це християнська рівність прославляє і радує всіх.
Яка ж тому велика заслуга християнських
благодійників перед загальною думкою людства, перед судом історії! Недарма
імена благодійників з такою повагою передаються з роду в рід. В їх діяльності
виявляється краща сторона нашої людської природи, родинна близькість до всіх,
навіть при неподібності племінних і релігійних відносин. Не дивно, що великих
благодійників історія найменувала "втіхою роду людського",
"друзями людства". Що ж повинні відчувати в собі ці "друзі
людства?" Невже їх почуття повинні бути менш радісні і менш чисті, ніж
почуття тих, які своєю розкішшю і божевільним марнотратством, при цілковитій байдужості
до загального блага, псують свої відносини з ближніми і робляться ворогами і
ганьбою людства?..
Але сама вища цінність благодійності
полягає в тому, що вона привертає благовоління Боже і веде до небесного
блаженства. Звичайним наслідком пересичення багатством буває байдужість до
всього, притуплення всіх почуттів: розвивається внутрішнє невдоволення при
видимому достатку, відчувається душевна порожнеча при зовнішньому багатстві.
Нарешті, наближається остання година життя, від якої не можна відкупитися
ніякими скарбами світу, і немилосердний багатій чує ці грізні слова: Нерозумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і
кому позостанеться те, що ти був наготовив?... (Лк. 12:20) Бідні багатії! Тепер тільки ви починаєте
усвідомлювати, що ви перебували в омані; тепер тільки ви можете розуміти, що
багатство, без милості Божої, послужило для вас джерелом цього тяжкого і
болісного стану і неодмінно приведе вас до вічних мук (Яков. 5, 2). Один тепер
для вас результат, - це благодійність з вірою в милосердя і довготерпіння Боже.
Скористайтеся залишками свого життя і своїх почуттів і благайте Бога, щоб Він
допоміг вам витягнути порятунок з того самого багатства, яке неминуче вело вас
до смерті. Ви втратили спокій духу, коли вживали свої скарби на одних себе: ви
знайдете його, коли станете марнувати їх на богоугодні справи. Ви відвернули
від себе обличчя Боже своєю відразою від жебраків: зверніть тепер на них всю
свою увагу і верніть в чотири рази більше тим, кого образили своїм
користолюбством, - тоді до вас віднесуться ці втішні слова: Сьогодні на дім цей спасіння прийшло
(Лк. 19:9); - тоді і до вас повернеться обличчя Боже. Правдива і незаперечна
обіцянка Господа: Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть (Матв. 5:7).
Але якщо і ця, майже вимушена, благодійність схиляє Господа на милість, то що ж
сказати про благодійність добровільну, яку здійснюють протягом усього життя,
поглядаючи на бідних, як на менших братів Господа нашого Ісуса Христа? Вона
заслуговує повну любов і благовоління Господа: бо
Бог любить того, хто з радістю дає (2
Кор. 9, 7); мало того - вона уподібнює благодійників Самому Отцю небесному,
Який благий до всіх (Лк. 6:35). Подібні благодійники з відвагою підносять свої
молитви до Бога, без тривоги поглядають на небо і благодушно зустрічають час
смертний. Майбутнє їм не страшне; туди передані їх скарби через посередництво
жебраків: і чин його Він надолужить
йому (Притч. 19:17). У загробному житті їх
чекає повна нагорода за всі ті благодаті, якими вони на землі благо-догоджали
Господу (Євр. 13:16).
Таким чином християнська благодійність,
робить людину найкращою у моральному відношенні і ставить її у кращі,
визначені законом Божим, відносини до ближніх і до Бога, служить надійним
засобом для досягнення земного щастя і небесного блаженства.