Черне́ць, черни́ця, ченці́, черне́цтво (від носіння чорного одягу), також монах, монахиня (від грец. μοναχός «одинак, самітник, пустельник») — християнин, який відповідно до обітниці веде аскетичне життя або в рамках чернечого згромадження, або на самоті. Ченці мешкають у монастирях, пустелях, лаврах. Священики в чернецтві — чорне священство. На відміну від одружених священиків — білого священства. Чернець і священик — два різні поняття.
Синонімом слова «чернець» виступає також старослов'янське слово чоловічого роду «инокъ» («инока», «рос. инокиня» жіночого роду; «иночество» множина). Від інших відмінна людина «інший» (один єдиний, відособлений, відлюдник); «инокий» (інакше повинен вести своє життя відрізняючись від світської поведінки). У найзагальнішому сенсі — людина, яка веде самотнє життя і отже свідомо обмежує себе, з певною метою, наприклад щоб досягти певного духовного стану.
В християнстві першими монахами були люди, які хотіли вести більш благочестивий спосіб життя у порівнянні з іншими людьми і заради цього відмовлялись від світського життя, усамітнювалися. З часом вони стали об'єднуватися у монастирі — спільноти монахів.
Традиція вважає засновниками християнського чернецтва єгипетських подвижників святих Антонія Великого і Пахомія Великого. На Русі засновниками чернецтва вважають преподобних Антонія і Феодосія Печерських, які створили в XI ст. Києво-Печерський монастир. Формування чернецтва Київської Русі відбувалося під впливом вчення ченців Василя Великого і Феодора Студита. Що безперечно вплинуло на подальший розвиток християнства сучасних Білорусі, України та Росії.
Монах приймає обітниці «безсрібності» (відмова від особистої власності), цнотливості (безшлюбності), слухняності (абсолютного підпорядкування Статуту і монастирської влади, повної відмови від власної волі). Монахи одного монастиря називаються братією. І мають три ступені: рясофор, малосхимник, великосхимник (ангельський образ, схимонах). Одяг у православних ченців чорний — символ відмови від світського і скорботи. Прийняття у монашество відбувається в урочистому обряді (Чині) постригу (приймаються обітниці, що супроводжується постригом волосся в знак служіння Богу). З чернецтва формується вище керівництво Церкви — єпископат.
Синонімом слова «чернець» виступає також старослов'янське слово чоловічого роду «инокъ» («инока», «рос. инокиня» жіночого роду; «иночество» множина). Від інших відмінна людина «інший» (один єдиний, відособлений, відлюдник); «инокий» (інакше повинен вести своє життя відрізняючись від світської поведінки). У найзагальнішому сенсі — людина, яка веде самотнє життя і отже свідомо обмежує себе, з певною метою, наприклад щоб досягти певного духовного стану.
В християнстві першими монахами були люди, які хотіли вести більш благочестивий спосіб життя у порівнянні з іншими людьми і заради цього відмовлялись від світського життя, усамітнювалися. З часом вони стали об'єднуватися у монастирі — спільноти монахів.
Традиція вважає засновниками християнського чернецтва єгипетських подвижників святих Антонія Великого і Пахомія Великого. На Русі засновниками чернецтва вважають преподобних Антонія і Феодосія Печерських, які створили в XI ст. Києво-Печерський монастир. Формування чернецтва Київської Русі відбувалося під впливом вчення ченців Василя Великого і Феодора Студита. Що безперечно вплинуло на подальший розвиток християнства сучасних Білорусі, України та Росії.
Монах приймає обітниці «безсрібності» (відмова від особистої власності), цнотливості (безшлюбності), слухняності (абсолютного підпорядкування Статуту і монастирської влади, повної відмови від власної волі). Монахи одного монастиря називаються братією. І мають три ступені: рясофор, малосхимник, великосхимник (ангельський образ, схимонах). Одяг у православних ченців чорний — символ відмови від світського і скорботи. Прийняття у монашество відбувається в урочистому обряді (Чині) постригу (приймаються обітниці, що супроводжується постригом волосся в знак служіння Богу). З чернецтва формується вище керівництво Церкви — єпископат.
Миколай Гнатюк - Монахи
